Палац
Історія Palau Dalmases
Як будинок на Carrer de Montcada став бароковим палацом, академією, штаб-квартирою культурного товариства, а сьогодні — місцем для фламенко.
Забронюйте місця в Palau Dalmases ↗Три ділянки стають одним будинком
Palau Dalmases постав із трьох окремих ділянок на Carrer de Montcada та Carrer dels Banys Vells, об'єднаних наприкінці XVI — на початку XVII століття. Бернат де Бойшадорс, перший граф Савалла, купив будинок на Banys Vells у 1585 році, а наступного року успадкував інший на Montcada. У 1612 році він приєднав сусідню ділянку. Пізніші власники об'єднали ці володіння в один великий будинок, який десятиліттями залишався в руках знатних родин — аж до бомбардування, що його змінило.
Руїна та відбудова
Бомбардування Барселони 1697 року залишило головний будинок на Carrer de Montcada в руїнах. 6 січня 1698 року купець Pau de Dalmases i Castells, відомий як Ros, придбав його у представника спадкоємця, каноніка собору, і відбудував майже з нуля. Якість оздоблення та незвичні сюжети різьбленого декору свідчать про те, що на проєкт вплинув його син Pau Ignasi, начитана людина. Саме завдяки цьому декору будинок досі вважається одним із найвишуканіших барокових міських палаців Барселони.
Академія вдома
Pau Ignasi de Dalmases i Ros був посвячений у лицарі Карлом II 1692 року й став послом в Англії 1713 року. Близько 1700 року він очолив чотирнадцятьох учених, які заснували Академію Недовірливих — барокове літературно-музичне товариство, присвячене класичній і каталонській історії та поезії. Воно збиралося до 1703 року, коли війна за іспанську спадщину розпорошила його членів. Єдиною публікацією академії стала збірка жалобних віршів на смерть Карла II. Пізніше покоління родини допомогло заснувати Королівську академію красних літер Барселони.
Крамниці, склад і пожежа
Як і багато палаців на Montcada, цей будинок не залишався суто житловим. У XVIII столітті на першому поверсі відкрилися крамниці, а 1872 року туди переїхала оптова аптека. Пожежа на складі 10 жовтня 1889 року забрала життя двох працівників і сильно пошкодила головний поверх. Наступного року архітектор Josep Pellicer відбудував значну частину верхнього поверху. 1959 року муніципальний архітектор Adolf Florensa відновив два вікна першого поверху, знищені крамничними вітринами, у рамках кампанії з повернення вулиці її гідності.
Дім для каталонської культури
1961 року власник передав головний поверх Òmnium Cultural — каталонському культурному товариству, яке розміщувало тут свою центральну штаб-квартиру до 2002 року. З 1962 по 1982 рік у будівлі також містився Інститут каталонських студій. Головна зала площею 85 квадратних метрів і заввишки два поверхи розписана від підлоги до стелі trompe-l'oeil колонами, статуями й драперією роботи декоратора Pau Rigalt, а стеля прикрашена алегорією колісниці Аполлона. У маленькій каплиці є гіпсове склепіння, яке може бути раннім зразком каталонського неоготичного декору.
Подвір'я, сходи та сад
Центральне подвір'я — найвідоміший простір. Його оточують низькі арки на тосканських колонах, а кам'яні сходи піднімаються крізь дві похилі арки на витих соломонових колонах, за балюстрадою, різьбленою зі сценами «Викрадення Європи» та «Тріумф Нептуна». У глибині розташований піднятий сад площею майже 300 квадратних метрів, у традиції барселонських піднесених барокових садів, із біломармуровим фонтаном, єдиним у своєму роді в каталонському бароковому мистецтві. Вуличний фасад зведений з каменю Montjuïc.
Фламенко в старому кам'яному будинку
Сьогодні палац значиться в туристичному путівнику Барселони як бароковий будинок на Carrer de Montcada, і тут відбувається шоу фламенко зі співаком, гітаристом і двома танцюристами. Такий формат пасує історії будівлі: дім, зведений купцем, використовуваний музично-літературною академією, а згодом культурними товариствами, тепер слугує сценічному мистецтву. Квитки включають відвідування художньої галереї в приміщенні.
Джерела